Замки і палаци у Польщі останнім часом повертають собі колишню пишність. Старовинні резиденції могутніх знаменитих родів відроджують традиції, служать музеями, перетворюються в оригінальні готелі.
У польських замках залишилася лицарська культура, проводяться турніри та костюмовані бали – все, як колись. Деякі з цих об'єктів ініціюють сучасні культурні заходи. У Антоніні, мисливському палаці Радзівілів, проходять концерти Шопенівського фестивалю, а в старовинній оранжереї Станішова, колишній резиденції князів Реусс, створена художня галерея, де виставляються молоді автори.
На Помор'ї, поблизу Кошаліна, у 1899-1901 роках був побудований палацовий комплекс з вежею. Він поєднав риси стилів неоренесансу та романтизму, був стилізований під укріплений замок.
Комплекс фактично складався із двох палаців: Бурштинового палацу – більш вражаючого та Білого палацу – трохи меншого розміру, побудованого 1921 року як весільний подарунок для сина тодішніх власників палацу.
1906 року тут почалося дослідне вирощування та збирання насіннєвої картоплі. З роками картопляний палац став однією із найважливіших компаній із вирощування картоплі у Німеччині і отримав міжнародне визнання. На початку 90-х років напівзруйновані палаци викупив приватний власник. Завдяки його багаторічним зусиллям інтер’єру повернули колишню пишність.
Сьогодні Бурштиновий палац – це ексклюзивний готельний комплекс, який складається із двох палаців та Мисливської резиденції. Навколо збереглися колишні господарські будівлі, фільварок, євангельський цвинтар та водонапірна вежа 1922 року.
Замок у Мошній (Опольське воєводство) — дуже впізнаваний. Він часто зображений на пазлах, настінних календарях, листівках, рекламних плакатах. Його називають то «польським Диснейлендом», то фантазією п’яного декоратора. Діти, які уявляють себе лицарями та принцесами, в захопленні від казкового замку. Знавці архітектури радше скрушно хитають головами. За стилем замок можна вважати еклектичним. Певною мірою це пояснюється оригінальними особистостями власників. У 1866-1945 роках замок був резиденцією роду протестантів Тіле-Вінклерів.
Замок в Ольшині було засновано у 1348 році. Захищений річкою Линою, замок був Капітулою, скарбницею і оборонною спорудою. У XIV ст. намагались його здобути литовці, після Грюнвальдської битви він у 1410 році перейшов до Польщі, потім багаторазово змінював власників, переважно бої тут точились між Тевтонським орденом і Польським Королівством.
Голухов – невелика місцевість у Великопольському воєводстві, за 93 км від Познані 15 км від Каліша. Фактично - віддалене від світу село. Та, приїхавши сюди, здивуєтесь, скільки усього цікавого тут є. На південь від села простяглось Голуховське озеро - водойма, утворена на невеликій річці із назвою Тшемна: тут пляж, кемпінг і центр водних видів спорту.
Ойцув – серце однойменного національного парку, місто, назване сином-королем на честь короля-батька, замок-фортеця, костел на воді й багато іншого цікавого.
Замок-фортеця був побудований Казимиром Великим у другій половині XIV століття. Король назвав замок Ojciec u Skały – Батько біля скелі – на згадку про вигнання його батька, Владислава Локєтка, який боровся за об'єднання польських земель і змушений був переховуватись від чеського короля Вацлава у печері поруч Grota Łokietka – зараз окремий цікавий туристичний об’єкт).
Лів — історичне місто, було центром середньовічного удільного князівства, дорогою з Литви на Русь. Має давні писемні згадки і ще давніші легенди. Перша письмова згадка, до речі, датується 1335 роком. У 1493 — 1789 рр. були два окремих міста, Старий Лів і Новий Лів.
Лів втратив свій міський статус 1866 року, перебуваючи під владою Росії, після участі міста в польському Січневому повстанні. Тут також була битва в квітні 1831 р. під час листопадового повстання в Польщі, після чого російські війська геть зруйнували місто.
Нині село Лів лежить поміж двома історичними землями – Підляшшям і Мазовшем і служить місцем літнього відпочинку. Село відоме готичним замком (побудований князем Мазовецьким) та неоготичним костелом (побудований 1905—1907 рр.). Вразять вас і кілька дерев’яних хаток XIX – поч. XX ст.
Вавель (пол. Wawel) у перекладі з польської означає пагорб, хоч тільки відносно цього пагорба таку назву вживають. Утім однозначної версії походження назви немає. Найбільш правдоподібно можна вважати, що корінь слова пішов від Wawr, Wawer → Wanwoł, Wąwel, Wawel – тобто, місце, де є варта. Історія доводить, що на пагорбі Вавель було поселення віслян ще в XI ст. Спочатку Вавельський споруди мали оборонний характер. Королівським Вавель став десь поміж 1038 i 1039 роками, за правління Казимира Відновника з роду П’ястів. Перші житлові кам'яниці з’явились за короля Вацлава II (між 1290 та 1300 роками). Король Казимир III сприяв перебудові в стилі готики в XIV столітті. На руїнах існуючого тут у X-XIII століттях міста побудував готичний замок, який потім у 1507-1536 роках був перебудований у великий ренесансний палац із внутрішнім двором, оточеним колонадою аркадної галереї. Кажуть також, що Казимир III пограбував княжу скарбницю на замку у Львові. І привіз зі Львова на Вавель дві діадеми, з яких зробили золотий хрест.
Палац Котулінських – це палацово-парковий комплекс (XVІІІ ст.), який нещодавно було відбудовано. Інтер’єри палацу було ретельно відреставровано, і зараз виглядають дуже вишукано і затишно. Усі у світлих тонах, вони створюють відчуття легкої витонченості. Сьогодні об’єкт поєднує в собі функції сучасного готелю та є унікальною пам’яткою архітектури.
Якщо мрієте трохи відпочити далеко від суєти міст, то цей історичний готель посеред чарівного парку в стилі рококо + спеціальне легке меню від шеф-кухаря на сонячній терасі ... це спосіб розслабитися і відновитися. Не дивно, що до цього місця тягнуться романтики і закохані. Тому серед пропозицій готелю створено спеціальні пакети-оферти з відповідною тематикою: «Вікенд для закоханих», «Освідчись у палаці», «Шлюбна ніч», «Літній подих свіжості», «Незабутній День народження».
Кам'янець-Зомбковіцки – це велике село, розташоване біля підніжжя масиву Барздких гір, над річкою Ниса-Клодзка. Ініціатором зведення тут палацу була Маріанна Луїза Ораньска, княжна з Нідерландів, яка вибрала саме Кам'янець-Зомбковіцки як місце сімейної резиденції.
Розробкою проекту і його виконанням зайнявся видатний німецький художник і архітектор Карл Фрідріх Шинкель. 15 жовтня 1838 було закладено заставний камінь під будівлю палацу, задуманого в стилі неокласицизму. Згідно з ідеєю, палац повинен був нагадувати замок хрестоносців у Мальборку. Навколо об'єкту запроектували парк з великими терасами, звіринцем і мальовничими романтичними гротами. Будівництво тривало 30 років і коштувало приблизно 1000000 дукатів, що у перерахунку становить майже 3 тонни золота. У 1873 році княжна подарувала Кам'янець своєму синові Альбрехту фон Гогенцоллерну в якості весільного подарунка.
Замок Клічкув стоїть посеред Нижньосілезьських лісів. Історія замку починається 1297 року, коли князь Болько I Суворий звів дерев'яне укріплення поблизу річки Квіси. З того часу почалося «кочівництво» замку з рук в руки, кожен наступний власник додавав щось від себе, включаючи у декор інтер'єру щось сучасне.
Найголовніша модернізація проводилася в кінці XIX століття. Тодішня мода дозволяла архітекторам комбінувати стилі і черпати натхнення в різних джерелах: англійській готиці, італійському ренесансі, німецькому маньєризмі. Елементи цих стилів можна помітити на фасадах та в інтер'єрах замку Кличкув, особливо в красивому Театральному Залі. Парк на 80 гектарів навколо замку запроектований повністю в англійському стилі. Сьогодні в замку Кличкув можна поселитися в готелі, скористатися послугами СПА-центру, конференц-залу, ресторану. Це ідеальне місце для активного відпочинку і прогулянок околицями, як піших й велосипедних, так і кінних.
Замок Чоха мальовничо розташувався на мисі понад долиною річки Квіса. За доби раннього середньовіччя на місці нинішнього замку стояла дерев’яна фортеця із кам’яними та земляними укріпленнями. В кінці 13 – на початку 14 століття чеський король Вацлав II звів на цьому місці фортецю вже з каменю.Найбільш трагічна подія за всю історію замку відбулася в 1793 році, коли тодішнього власника не було в маєтку: тут спалахнула величезна пожежа, у якій згоріла бібліотека з розкішним книжковим фондом та багатьма унікальними літературними творами, а також немало старовинних меблів і увесь арсенал.На початку ХХ століття замок купив уродженець Дрездена Ернест фон Гучов. Він мав амбіції бути герцогом, і фортеця була йому потрібна для того, аби домогтися бажаного титулу. Саме тому Ернест фон Гучов не шкодував грошей на відбудову Чоха аж доти, доки замку не було надано вигляду, гідного для маєтку герцога.
Якщо вас зацікавили подорожі Польщею, пропонєумо також З Кракова на вихідні